трохи далі

1) см. Прибивка;

2) горн. - забивач (-ча);

3) прибій (-бою), срв. Прибоина 1;

4) прибій (-бою), водоплеск (-ску). [Я вчилася пісні в морського прибою (Л. Укр.). Він, той дворець, стоїть не коло самого водоплеску річки, а трохи далі од річки. (Конотіп)].

* * *

1. adj

1) весь, вся, все; цілий

2) всякий, всілякий, будь-який

3) найбільший, граничний

4) який-небудь, який би то не було

2. adv

1) цілком, повністю

2) спорт., розм. рівно, порівну (про рахунок)

3) (all-) все-

3. pron indef.

1) всі

2) все

* * *

1) ( часто All) все суще; світ, всесвіт

2) найдорожче або найцінніше для кого-небудь

1) весь, цілий, вся, усе; усі

2) усякий, усілякий; кожний; будь-який

3) весь, найбільший, граничний; максимально можливий

4) який-небудь, який би то не було

5) емоц.- посил. весь

1) цілком, повністю; зовсім; тільки, нічого крім, винятково

2) cпopт.; жapг. порівну, рівно ( про рахунок)

3) у сполученнях

1) усі; усе

2) у сполученнях

надорвать

I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];

2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -

1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];

2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -

1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];

2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).

II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надорв`ать

I. 1) (немного) викосити трохи, покоситися трохи. [Покосився до сніданку, а там дощ пішов];

2) (всё) викосити, покосити все, геть-усе. [Геть-усю траву викосив]. Покошенный - покошений, викошений.

II. Покосить - закривити, повести (завести) вбік, похилити, збочити. [Шила рівно, а далі й закривила (завела в бік)]. Каменщик -сил стену - муляр скривив мур. -сить глазом на кого - см. II. Покоситься. Покошенный - закривлений, збочений, похилений. [Похилені стіни].

* * *

от, он, ось, ото, оце, ож. [От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись]. Вот же - ото-ж. А вот же! - ба! [А не зробиш цього? Ба зроблю!] Да вот, да вот же (= да даже) - ба. [Ба навіть і тепер почуваю такий саме біль. Хоч він собі і сирота, та ба і отцівський син не буде такий (Квітка)]. Вот что - ось що. Как вот, как вот уже - аж, аж ось, аж от. [Лечу, дивлюся, аж світає (Шевч.). Аж ось настає голод]. А вот же - так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам]. Вот уж - аж ось. [Аж ось коли. Аж ось куди]. Вот так - ото. [Ото ротата! - на все село]. Вот ещё! ну вот ещё! - ото! ат! ет! [Проти ночи не поминай його. - Ат! вигадки! Ото - чи не вважатиму, що там плеще якийсь блазень-дітвак (Крим.). Ет, ще вигадав їхати: і пішки дійдемо]. Вот как! - овва! ось як! он як! [Овва! чи не багато береш на себе? Он як наші пішли вгору!] Вот и всё - та і вже, та й по всьому. [Не хочу цього робити, та і вже]. Вот то-то и есть - а то-ж-то, отож-то й воно. [Ми не тою дорогою поїхали. - А то-ж-то, що не тою]. Вот как будто - от-би то. [От-би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше]. Вот потому, поэтому - ото-ж, тим-то. Вот-вот - ось-ось, от-от, затого, далі-далі, туй-туй, туж-туж, як-не, не видко як, тільки не видно. [Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть]. Вот именно - атож. Вот и всё - та й годі, та й квит. Вот где, вот здесь - онде, осьде, осьденьки, осьдечки, аж онде, аж осьде, отут, отутеньки, отутечки. Вот-там - отам, онтам, о(н)таменьки, о(н)тамечки. Вот-сюда - осюди. Вот-куда - онкуди. Вот-туда - отуди. Вот-теперь - отепер, отепереньки. Вот-когда - аж ось [от] коли. Вот-тогда - отоді. Вот каким, вот таким образом, вот так то - ось-як, ось- так, оттак, такеньки, отакеньки, отакечки, так-таки. Вот какой - оттакий, отакий. Вот этот - отцей, оцей. Вот это - оце, (отсе), осе, ото, отож. [Ото-ж тая дівчинонька]. Вот тот - оттой, отой, той-то. Вот те и на! вот так история! - от тобі й маєш! От так штука! Оттака ловись!

* * *

привести и привесть

1) приводити, привести, припроваджувати, припровадити, (во множ.) поприводити, поприпроваджувати кого куди, до кого, до чого. [Приводить він до того дерева вовків (Рудч.). Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку (Гр.)]. -ведите его ко мне - приведіть його до мене. Если откажется, силою -ведите его сюда - якщо відмовиться, то силою припровадьте його сюди;

2) доводити, довести, призводити, призвести, приводити, привести до чого, справляти, справити, спроваджувати, спровадити, (являться причиной, содействовать) спричинюватися, спричинитися до чого. [Який добрий у Київі був ґрунт для громадських організацій і як він справляв їх до національного питання, бачимо з того, що… (Єфр.)]. -водить (-вести) дело к концу, к окончанию - доводити (довести) справу до кінця, до краю. Всё это -водит к тому, что… - все це доводить (при(з)водить, спричинюється) до того, що… [Безупинна праця важка та хатнє лихо за останні роки призвели до того, що давня та слабість знов повернула (Єфр.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду, привівши до того, що люди почали перебирати старі кривди (Грінч.)]. Одинаковые причины всегда -водят к одинаковым следствиям - однакові причини призводять завжди до однакових і наслідків (Єфр.)]. -водить к недоразумениям, к нежелательным последствиям - доводити (довести), призводити (призвести) до непорозуміннів, до небажаних наслідків. [Коцюбинський давав такі иноді вказівки, які доводили потім до явних непорозуміннів (Єфр.)]. -вести к моральному падению, к погибели, к тюрьме - призвести до морального занепаду, довести до погибели, завести в погибель, до тюрми. [Гляди тільки, щоб тебе сі думки не завели у погибель (Квітка). Всі ті в його житті події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.)]. -вести к мысли, к предположению кого - навернути кого на думку, на гадку. Это -вело меня к твердому убеждению - це довело мене до твердого переконання. -водить (-вести) своё намерение, замысел в исполнение - доводити (довести) до діла, справдити свій намір, задум. [Чи був-же у нас такий случай, щоб ми свій задум до діла довести зуміли потай Риму (Куліш)]. -вести в исполнение приговор, решение суда - виконати присуд, вирок суду. [Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). Руфін заздалегідь приймає вирок і просить виконать його скоріше (Л. Укр.)]. Куда -ведёт нас эта тропинка? - куди виведе нас ця стежка?;

3) (ссылаться на что-л.) наводити, навести (во множ. понаводити), подавати, подати, приточувати, приточити що. -водить примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. - наводити приклади, факти, доводи, докази, причини, мірковання. [Наведу хоч один приклад (Грінч.)]. -водить текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника - наводити, подавати текст, уривок, цитату з якого автора, джерела. [Але нехай далі говорять сами автори, - подаю їх статті повним перекладом (Грінч.)]. -веду здесь его слова - наведу (подам) тут його слова. Журнальная статья, которую -водим ниже - стаття з часопису, котру подаємо (наводимо) далі;

4) -водить кого-л. в чувство, в сознание, в память - приводити, привести до пам'яти, до притомности кого, тверезити, отверезити, очутити, опам'ятати кого. [Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою (Грінч.). Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову привели його до притомности (Крим.)]. -вести в восторг, в восхищение кого - кинути в захват, захопити кого. -вести кого в уныние - засмутити кого, завдати суму кому. -вести о отчаяние - в розпач (в)кинути кого, до розпачу довести кого. -вести кого в (крайнее) удивление в изумление - (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. -водить, - вести в ужас кого - сповняти, сповнити жахом кого, завдавати, завдати (и наганяти, нагнати) жаху, страху кому, жахати, вжахнути кого. -водить в негодование - обурювати (обурити) кого. -водить в ярость - лютити, розлютити кого, роздратовувати, роздратувати кого. -вести кого в тупик, в затруднение, в замешательство - загнати кого на слизьке, на лід посадити. -вести в краску кого - засоромити кого, завдати сорому, стиду кому. -вести к послушанию - до послуху кого довести. -вести в порядок что-л. - упорядкувати що, лад (порядок) дати чому, зробити лад в чому; срв. Порядок. -вести в беспорядок что-л. - до безладу довести, призвести що, (дела, счета, мысли) заплутати (справи, рахунки, думки). -вести в хорошее состояние - довести до пуття, навести на пуття. -вести в разорение кого - до руїни довести кого. -водить в движение что-л. - давати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому. [(Розум) страшну машину сю спорудив і вміє двигати важким знаряддям (Куліш)]. -водить, -вести кого к присяге - брати (взяти) з кого присягу, відбирати (відібрати) від кого присягу;

5) доводити, довести, дати. Не -веди Господи - не доведи Господи (Боже). Не -вёл Бог увидеться с ним - не дав Бог з ним побачитися. -ведёт ли меня Бог побывать в тех местах? - чи дасть мені Бог побувати в тих місцях?

6) приводити, привести. Корова -вела телёночка - корова телятко привела;

7) арифм. - зводити, звести до чого. -вести дроби к одному знаменателю - звести дроби до одного знаменника. Приведённый -

1) приведений, припроваджений;

2) доведений, при(з)ведений;

3) наведений, поданий. -ные выше слова - наведені попереду слова;

4) арифм. - зведений.

* * *

несов.; сов. - привест`и

1) приво́дити, привести́ и поприво́дити

2) (данные, примеры, чужие слова) наво́дити, навести́; ( представлять) подава́ти, пода́ти

3) (в движение, в равновесие) надава́ти, нада́ти (чого), приво́дити, привести́ (в що, до чого)

4) ( к чему - служить причиной) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися, спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), приво́дити, привести́ (до чого); ( вести к отрицательным результатам) призво́дити, призвести́ (до чого); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що)

5) ( во что - доводить) дово́дити, довести́ (до чого); ( повергать) укида́ти, уки́нути (в що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що)

6) мат. зво́дити, звести́; не приведи́

1) ( часто All) все суще; світ, всесвіт

2) найдорожче або найцінніше для кого-небудь

1) весь, цілий, вся, усе; усі

2) усякий, усілякий; кожний; будь-який

3) весь, найбільший, граничний; максимально можливий

4) який-небудь, який би то не було

5) емоц.- посил. весь

1) цілком, повністю; зовсім; тільки, нічого крім, винятково

2) cпopт.; жapг. порівну, рівно ( про рахунок)

3) у сполученнях

1) усі; усе

2) у сполученнях

I. сила, міць (р. моци), (реже) міч (р. мочи); срв. Могота, Мощь, Сила. [Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти (Грінч.)]. Сколько, что есть -чи, во всю мочь - з усієї сили (моци), що-сили, чим-дуж, на всю витягу. Работать, сколько есть -чи, изо всей -чи - робити з усієї снаги, працювати з усієї сили (моци). Бежать изо всей -чи - бігти в усієї сили (мочи), чим-дуж, на всю витягу, що-духу (в тілі). [Он чоловік біжить з усеї мочи (Грінч.). На всю витягу - в ярок (Житом.). Біжу що-духу в тілі (М. Вовч.). А ну, коню! що- духу! (Стар.)]. Грести изо всей -чи - гребти що-сили, з усієї сили (моци). Кричать что есть -чи, изо всей -чи - що-сили, з усієї сили (моци) кричати; срв.

II. Мат 5. Нет -чи - не сила, нема(є) сили, нема(є) снаги. [З тобою жить не довелось, без тебе жить не сила (Франко). Нема сили такі дурниці слухати (Київщ.). Робив-би, дак немає снаги (Козелеч.)]. Нет -чи терпеть, выдержать кому - не сила терпіти кому, не видержка (терпіти) кому. [Не сила терпіти лихої напасти, волю я в широкому полі пропасти (Л. Укр.). Не пересидів панич і двох хвилин, як побачив, що далі йому сидіти не видержка: геть по всій хаті чути було якийсь гнилий сморід (Крим.)]. Не в мочь мне, нам - не сила моя (мені), не наша сила, нам не сила. [Голубчики, каже, не наша сила (ЗОЮР I). Я думаю, що з ним боротись нам не сила (Самійл.)]. Это мне не в мочь - це не на мою силу (не на мою міч). -чи нет, как он мне надоел - не сила моя, як він мені увірився. Задор берёт, да -чи нет - літав-би, та крил нема; якби жабі хвіст, вона-б поле витолочила. Выбиться из -чи - вибитися з сили (з моци, снаги), знемогтися вкрай. [Вибивсь із моци (Звин.)]. Пока была мочь - поки було сили, поки була снага.

II. Мочь, глаг. -

1) могти (н. вр. можу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла), (диал. зап. мочи, могчи); (быть в силах, в состоянии) здужати, здолати, здоліти, змагати, приміти, примогти (що зробити). [Тобі не кажуть учитися, ти собі можеш гуляти (Л. Укр.). Не можу я цього зробити, - сили моєї немає (Київщ.). Де чорт не може, там бабу пішле (Рудан.). Мати стара, сестра мала, - не здужають прати (Чуб.). Давно вже він не робив нічого, - не здолав (М. Вовч.). Міг уже сидіти, але ходити ще не здолав (Ніженщ.). Я або втоплюся, або що! я так жити не здолію (М. Вовч.). Не змагала на найширшім загоні йти порівно з другими (Франко). Очима, примів-би, усіх з'їв (Кониськ.). Зненавидів його так, що примів-би, - в ложці води втопив-би (Грінч.). Приміг-би, - очима з'їв (Номис). Примогла-б, - летіла-б за молодим гусарином (Н.-Лев.)]. Всё, что -гу - усе, що можу. Он всё -жет - він усе може. Не - гу спать - не можу спати. Он не мог сделать этого - він не міг цього зробити. Не -жете ли вы мне сказать? - чи не могли-б ви мені сказати? Не мог ли бы он сюда приехать? - чи не (з)міг-би він сюди приїхати? Желал бы, да не -гу - хотів-би, та не можу. Терпеть его не -гу - терпіти його не можу. Терпеть не -гу, когда… - терпіти не можу, коли…, ненавиджу, коли… [Ненавидю я, коли брешуть в живі очі (Звин.)]. Не -гу знать - не можу (цього) знати. -гу ли я надеяться? - чи можу (смію) я сподіватися? Он не -жет больше защищаться - він не може (не здужа(є), не здолає, не спроможен) більше боронитися. [Полковник наш не здужа боронитись, не вміє він (Грінч.)]. Крепость не -жет более защищаться - фортеця не може (не здолає, не здоліє, не спроможна) більше оборонятися. Он -жет быть небогатым - він може бути небагатим. Не -гу, не -жет (не в силах) - не спроможен. [Не спроможна я встати (Богодух.). Не спроможні ми стільки заплатити (Київ)]. Подайте, сколько -жете - (по)дайте, скільки можете, (по)дайте, що спроможність ваша. Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его - примів(-би) (приміг(-би)), - убив-би його. Мог бы, сквозь землю провалился б - примів(-би) (приміг(-би)), крізь землю провалився-б (пішов-би). [Приміг-би, - крізь землю пішов (М. Вовч.)]. Если б только я мог положиться на него - коли-б тільки я міг покластися на його. Это, этого быть не -жет, это не -жет быть - цього бути не може (не може бути), це неможливо. Это -жет быть - це може бути (статися), це можливо. -жет ли (это) быть? - чи може це (так) бути? чи це можливо? Быть -жет да, а быть -жет нет - може так, а може й ні. Не -жет быть, быть не -жет - бути не може, це неможливо. Что -жет быть прекраснее этого подвига? - що може бути краще від цього подвигу? Может быть, быть может, может статься - може, (фамил. мо), може бути, може статися. [А може то мама так тільки казала? може лиха не буде? (Грінч.). Ну що-ж, може се й краще (Коцюб.). Йому-ж так, як і мені, - год тридцять і п'ять, а мо трохи й більше (Грінч.). Да такий здоровий дуб був, що мо-б і втрох не обняв (Драг. Пр.)]. Может быть и вправду (и в самом деле) - може (мо) й справді. [Може й справді не так сонце сходить, як письменні начитали (Шевч.)]. Может быть, проект ваш удастся - може бути, що проєкт ваш здійсниться, може ваш проєкт здійсниться. Может быть (авось) - може (фам. мо), може чи не, (а)чей, (а)чень. [Розкажу всеньку сторію, може чи не розважу себе (Крим.). Ачей на дні моря позбудусь я горя (М. Ворон.). Ачень лихові таки надокучить з нами бути (М. Грінч.)]. Вот на второй, или, может быть, на третий день - ось другого, чи може (чи там) третього дня. Ось другого, чи там третього дня приходить Миколка сумний-сумний, - і їсти не питає (Тесл.)]. Может быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) - може й тобі (хіба й тобі) трошки дати? Могущий, прлг. - спроможний. [Трудова школа зможе підготовити кадри робітників, спроможних виконувати ріжні функції в комуністичному суспільстві (Азб. Ком.)];

2) (быть здоровым) бути дужим, здужати. Как живёте -жете? - як ся маєте? як здужаєте? (см. Поживать).

* * *

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

отойти

1) відходити, відходжати, відійти, (о мног.) повідходити від чого. [Одійшов трохи та й озирається. Відійшли козаченьки від села за милю]; (от чего, кого, с дороги) відступатися, відступитися, відступати, відступити від чого (напр., від вікна, стола, від його), з чого (з дороги), уступатися, уступитися, оступатися, оступитися, поступатися, поступитися від чого, від кого, з чого. [Оступилася назад, далі від страшного місця (Грінч.)]; (о поезде, пароходе, почте) і[й]ти, піти. -дите от окна - відійдіть (відступіть(ся)) від вікна. -ти в сторону - відійти, від[о]ступитися на-бік. Я не -ду от вас - я не відступлюсь від вас. - ди от зла - відступись від лиха. Не -дит - ні відступу. От колыбели не -дит - від колиски ні відступу (Кон.). Не -дя - безодхідно. Мы -ли версты две - ми відійшли верстви (-стов) зо дві. Пароход -шёл - пароплав пішов. Почта -дит и приходит по вторникам - пошта відходить (іде) і приходить вівторками. -ти назад от кого-нибудь - оставатися від кого. [Коли вдова вийде заміж за другого, то земля од неї остається (Звин.)];

2) (о вещи: отставать) відставати, відстати, відтулятися, відтулитися, відхилятися, відхилитися. Стена -ла - стіна відстала, відхилилась;

3) (отклоняться от чего) відхилятися, відхилитися, відбігати, відбігти від чого. [Відхилятися від правди. Відбігати від теми]. Переводчик -шёл от оригинала - перекладач відбіг (відхилився) від оригіналу;

4) (оставлять место) відходити, відійти від кого [Скоро після того, як одійшов од мене, найнявся до сусіди], відправлятися, відправитися, покидати, покинути. Служанка -ла - служниця відправилася. -ла от нас - кинула нас. -ти от места - кинути місце (посаду);

5) (оканчиваться, миновать) відходити, відійти, минатися, минутися. [Косовиця ще не відійшла. Минаються ягоди]. Обедня -ла - служба скінчилася, відійшла. Праздник -шёл - празник (свято) відійшов, відбувся;

6) (умирать) відходити, відійти, конати, сконати, (несов.) кінчатися. -ти в вечность - в[по]мерти, сконати, на той світ піти;

7) (приходить в себя) відходити, відійти. [Хоч відійшла вона, та знов замкнула очі]. Срв. Очнуться;

8) (перестать сердиться) відходити, відійти, відходити (відійти) від серця. [Розсердиться він, але швидко відійде]. Сердце у него ещё не -ло - він ще не відійшов од серця свого. -ло от сердца (боль, горе) - відійшло від серця;

9) (о мёрзлом) відходити, відійти, розмерзати(ся), розмерз(ну)ти(ся), відмерзати, відмерз(ну)ти, розійтися. [Внесли мерзлого зайця до хати, щоб розійшовся]. Мёрзлая говядина ещё не -ла - мерзле м'ясо ще не відійшло, не розійшлося;

10) (о чём-л. окоченевшем) відходити, відійти, відклякати, відклякнути. Руки, ноги окоченели, погреть надо, чтоб -ли - руки, ноги поклякли (подубли), погріти треба, щоб відійшли. Отходящий - що відходить, відхожий. -щий поезд - поїзд (потяг), що відходить.

* * *

1) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; (отдаляться, отступать) оступа́тися, оступи́тися, уступа́ти, уступи́ти, уступа́тися, уступи́тися; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ и повідплива́ти

2) (проходить, миновать) прохо́дити, пройти́, мина́ти, мину́ти, мина́тися, мину́тися

3) ( умирать) упоко́юватися, упоко́їтися; кона́ти, скона́ти; се́рдце

потягтися, поволоктися. [Відпочив трохи та й далі потягся (поволікся)].

* * *

1) потягти́ся, потягну́тися; ( пойти) поволокти́ся

2) перен. потягти́ся, потягну́тися

погрітися, перегрітися трохи. [Заїхали в заїзд, перегрілися та й далі поїхали].

* * *

и Протрезвляться протрезвиться протвережуватися, протверезитися, прохмелятися и -хмелюватися, прохмелитися, витвережуватися, витверезитися, вихмелюватися, вихмелитися. [А далі трохи проходився, прочумався, протверезився (Котл.). Піду до коршомки та й нап'юся, піду в вишневий сад, прохмелюся (Чуб.). Як побачив я таке страхіття, разом витверезивсь (Звиног.). Ходить п'яний, не витверезився ще (Грінч. II.). Тоді побалакаєм, як вихмелишся, виспишся (Лубенщ.)].